Было это в прошлом году, когда я добрался до своего диллера и попросил его пидаразы подкатиться со своими базами. Закончив свои дела, я решил накатиться на полную катушку и оторваться на концерте своих любимых рокеров.
Ну, значит, мой диллер, Федя, приехал к мне домой. Я впустил его, а он, как всегда, носился как агрегат с горящими глазами. Он сразу сказал: "Братан, у меня есть новый товар, метамфетамин прямиком с фабрики! Это стопудово закаленная плюха, бери!".
Я, конечно же, не мог пройти мимо такого шикарного варианта, ведь именно такие глюки мне нужны были. Оплатив Феде за плюху, я взял её и сразу же пошёл приготовиться к долгожданному рок концерту.
Примерно за час до выхода группы на сцену, я собрался и понял, что всего-то закладок на два-три концерта хватит. У меня уже началась анти-жизнь, я ни о чём не мог думать, кроме того, как быстрее накатиться и зажечь нафиг на этом концерте.
В итоге, взяв с собой глюкавый амфетамин от Феди и несколько закладок, я отправился на концерт. Бродя по городу, я чувствовал, как метамфетамин поднимает меня над землёй, словно я стал агрегатом какого-то космического корабля. Я вообще тогда видел глюки, на которые раньше не решался даже надеяться.
Добравшись до клуба, я уже почувствовал, что это будет одна из самых жарких ночей в моей жизни. Я вошёл внутрь, и музыка сразу захлестнула меня. На сцене были мои герои, и я находился прямиком из ада, окунутый в волну должного кайфа.
С каждой песней, мой накат достигал новых высот. Я словно парил над толпой, чувствуя как каждый звук проникает в мои глубины. Моё тело стало стоять, словно оно находилось на некой базе, готовое взорваться в любой момент.
Ах, как это было непередаваемо! Нереальные ощущения, которые ничто не может заменить. Я был в то время хоть и наркоманом, но мои чувства были такие настоящие, такие живые.
Время подходило к концу, но я не хотел останавливаться. Я хотел продолжать этот пляж, эту волну ярости и адреналина. И тут, как нельзя кстати, я встретил своего старого друга, который как раз тоже занимался закладками.
Он подошёл ко мне и сказал: "Стоп, братюня, у меня есть просто огонь закладки! Ты точно не хочешь пропустить её". И я, конечно же, не смог устоять перед таким предложением. Я согласился и купил у него их парочку.
И вот, пропустив одну из этих закладок, я просто взорвался. Я стал чувствовать себя как настоящий агрегат, неуязвимым и полным энергии. Я прыгал, крутился, вибрировал в такт музыке, будто я сам стал частью этого рока.
Концерт закончился, а я остался в небе. Я не желал возвращаться на землю, потому что это было многим больше, чем просто наркотик. Это был мой выход из реальности, мой путь в другое измерение.
Но, к сожалению, каждая волна рано или поздно погашается, и моя тоже. Я осознал, что этот кайф закончился, и мне нужно было возвращаться домой, чтобы заняться своими обычными делами.
Я вышел из клуба, полностью взбодренный и загорелый. Люди вокруг меня казались серыми и скучными. И я понял, что это было последнее время, когда я был настоящим я.
С тех пор прошло уже много времени, и я понял, что закладки и все эти штуки - это всего лишь временный убийца. Они могут дать тебе кайф, но потом все возвращается в те же самые рутины и пустоту.
Так что, пацаны, если вы думаете о том, чтобы накатиться на очередном рок концерте или любом другом мероприятии, подумайте о том, что вас ждет после. И помните, что настоящая жизнь куда интереснее, чем любой вид базы.
Спасибо, что прочитали мою историю, пацаны.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Репорт
Курилка